“Прості люди, об’єднані певним інтересом, можуть зробити все, що вони хочуть”: Дмитро Прянішніков про створення власної сортувальної станції “ЕкоБор”

Між основною роботою та походами в гори натхненний Дмитро Прянішніков разом з місцевими активістами організував сортувальну станцію у Борисполі. Ми вирішили взяти інтерв’ю у екоактивіста, щоб з’ясувати, з якими труднощами довелося стикнутися чоловіку на шляху до кращого майбутнього країни.

Як Ви почали сортувати?

Ще з дитинства ми з батьками збирали макулатуру, брухт і скло. Пізніше я дізнався, що, окрім такої сировини, приймають ще й ПЕТ та HDРE пляшки. Для мене це було в новинку, адже до цього ніхто не приймав пластик на переробку. Я збирав вищезгадані відходи і здавав у місцеві приймальні пункти, але там приймали не все. Потім я познайомився з “Україною без сміття” (УБС), де можна було здати набагато більше видів відходів. Мене надихнула їхня діяльність і я запропонував цій організації співпрацю, однак вони були не зацікавлені в кооперації з таким маленьким містом як Бориспіль. Завдяки форумам УБС я зустрів однодумців із рідного міста, з якими ми організовували спільний вивіз сміття, яке приймали на той час тільки в Києві.

Отже, відмова УБС і знайомство з місцевими екоактивістами підштовхнули Вас на створення власного проєкту?

Так, одного разу ми всі зібралися й вирішили організувати подібну сортувальну станцію. Все почалося з мобільної версії проєкту – “Сортувальної станції на колесах”.

Це був легковий фургончик з мішками, який зупинявся на певних локаціях, де люди вчилися самостійно відсортовувати вторсировину. З часом ми відчули, що машини нам уже мало, тому попросили допомоги у міської влади, щоб та надала нам приміщення. На наше прохання відгукнувся лише чинний на той час депутат, який поділився з нами своїм приміщенням. У ньому ми працювали до листопаду 2020 року.

З якими труднощами Вам довелося стикнутися на момент створення станції та впродовж її роботи?

Насправді організувати станцію було не складно: прості люди, об’єднані певним інтересом, можуть зробити все, що вони хочуть. Так вийшло й у нас. “ЕкоБор” – це об’єднання жителів Борисполя, ми навіть не громадська організація. Тому на нашому прикладі можна легко довести, що все можливо без гори паперів та домовленостей. Однак, не так важко почати, як триматися на плаву. Два роки тому ми починали все великою командою, а зараз я залишився один на один з усіма проблемами станції. Наразі шукаю волонтерів, які могли б взяти частину роботи на себе.

Чи плануєте ви зареєструвати ЕкоБор офіційно, щоб люди працювали не на волонтерських засадах, а хоча б за невелику плату?

Проблема в тому, що зі збору вторсировини, принаймні в таких масштабах як у нас зараз, ми не маємо великих прибутків, а тому не можемо утримувати вакансію. Усе, що ми заробляємо, йде на оренду приміщення, транспортні витрати та комунальні платежі. Більш того, ми переїхали в інше приміщення, яке потрібно “обжити”, тому всі витрати зараз ідуть на це. Насправді це і є головною проблемою цієї справи – вторсировина не коштує багато, хіба якщо мова йде про тонни матеріалу. Коли ж йдеться про десятки кілограмів, то тут більше доводиться працювати, ніж отримувати якісь кошти. Тому ми орієнтуємося на благодійні пожертви меценатів та небайдужих людей.

Які матеріали у вас можна відсортувати?

На сьогодні ми приймаємо майже всі побутові відходи, комбіновані упаковки типу Tetrapak та стаканчики з-під кави. Не приймаємо небезпечні відходи (лампочки, батарейки тощо), білий ПЕТ та “шуршики”.

Планували запустити збір органічних відходів, але наразі приймаємо лише суху органіку: використані серветки, дерев’яні палички та інші сухі рештки. Я забираю ці відходи додому й висипаю все у контейнер з каліфорнійськими черв’яками. Можливо, пізніше ми організуємо компостний проєкт на новій станції.

Куди ви відвозите відсортовані відходи?

Шукаємо заготівельників і здаємо їм. Сподіваюся, що в майбутньому у нас вийде працювати безпосередньо з заводами. Деякі види відходів ми переробляємо локально в місцевих заготівельників, дещо доводиться відвозити в УБС, якщо не знаємо, кому здати напряму. Загалом співпрацюємо із компаніями-заготівельниками “Вторма”, “Зелений птах”.

Якими критеріями ви керувалися, обираючи партнерів з переробки сміття?

На початку нашої діяльності просто віддавали туди, де приймають. Ще коли збирали вторсировину на машині, то банально здавали все в місцеві приймальні пункти. Згодом почали шукати заготівельників з великим асортиментом, щоб вони могли самостійно приїхати і забрати максимальну кількість відсортованих видів вторсировини. Здебільшого, якщо люди платять гроші за щось, то воно потім піде в діло, а не буде викинутим у лісі за смітником. Іншим критерієм є переробка складного матеріалу, такого як пінопласт, наприклад. Він об’ємний, легкий і ніхто не хоче з ним возитися, тому дуже класно, коли його забирають разом з іншими відходами, хоча б безкоштовно.

Скільки місцевих жителів сортує у Вас на постійній основі?

Ми не ведемо статистику, важко сказати, але точно більше 100 чоловік. Насправді бажаючих сортувати більше, однак не всі мають можливість до нас добратися, оскільки потрібно пакувати сміття і їхати власним транспортом або на таксі.

Наразі через карантин ми працюємо за попереднім записом. Поки що ми відчинені по 2 години на тиждень і протягом цього часу приймаємо відвідувачів кожні 10 хвилин.

Чи організовували Ви кампанію, на якій розповідали місцевим, навіщо взагалі потрібне сортування і як це робити правильно?

Щоліта ми проводимо екопікніки для всіх бажаючих із залученням спікерів і місцевих виробників екотоварів, на яких розповідаємо про сортування та його користь для планети.

Також ми проводили лекції в школах. Здебільшого розповідали, як сортувати й що далі відбувається з відходами, які речі можна отримати з вторсировини.

Були на одному з підприємств, які після нашої лекції регулярно привозять нам відсортоване сміття. Ходили по дитячих садочках: наші дівчата придумали гру, яка легко розповідає, що й куди потрібно викидати – діти дуже швидко у всьому розібралися й запам’ятали.

Виступали в міській раді, а також розклеювали оголошення по місту й залучали місцевих через соціальні мережі. Наразі не маємо можливості проводити подібні акції через карантин та проблему з кадрами. 

Чи помітили Ви позитивні зміни після появи сортувальної станції у Борисполі?

Я вважаю, що ми ще занадто маленька організація, щоб суттєво вплинути, наприклад, на чистоту міста. Наше найбільше досягнення в тому, що ми привернули певну увагу та згуртували людей зі спільними інтересами. Вони побачили одне одного й зрозуміли, що не одні такі. Сподіваємося цей рік стане продуктивнішим, ми зможемо повернутися в попередній ритм роботи й досягти нових результатів.

Що б Ви порадили початківцям, людям, які прийшли на сортувальню вперше, ще не знаючи нічого?

Починати треба з простого: сортуйте те, в чому ви впевнені. Частіше за все це папір чи скло. Коли людина приходь до нас вперше, то вже бачить, що ми приймаємо. Наступного разу вже приносить щось нове, а також обов’язково – “пакет з питаннями”, який ми допомагаємо розібрати та відсортувати по відповідним контейнерам – так поступово всі й навчаються. Не потрібно одразу намагатися зрозуміти, як все працює, тим більше на станції часто відбуваються зміни. Наприклад, нещодавно ми почали сортувати ПЕТ ще й за кольором. Але без таких змін нікуди, оскільки кожна станція орієнтується на переробників.

Також я б радив купувати продукти з розумом, адже сортування починається в магазині – варто думати завчасно, чи можна буде переробити ту чи іншу тару з вашого кошика.

Такою цінною та надихаючої порадою ми завершили наше інтерв’ю. Дмитре, дякуємо за цікаву розмову та бажаємо Вам, аби всі цілі реалізувалися й поруч завжди були люди, які допоможуть і підтримають.