Мар’яна Вихрист: що думає еколог про zero waste культуру

Продовжуємо знайомитися з цікавими людьми, які маленькими, але впевненими кроками змінюють нашу країну на краще. Мар’яна Вихрист – чудова дівчина зі Львова, яка піклується про довкілля, тяжіє до еко змін та сама їх створює!

Ми знаємо, що ви за освітою еколог. Що наштовхнуло вас на вибір цієї професії?

Так, я маю диплом еколога, але назвати себе екологом не можу, оскільки за спеціальністю, на жаль, не працюю. Однак, я розумію, що не дарма моє життя колись поєдналося з цим напрямком, адже в моїх силах хоча б мінімально вплинути на цю ситуацію позитивним чином.

Перелом свідомості у мене відбувся, коли я народила дитину і побачила, яку кількість підгузків люди витрачають. У той же час я натрапила на статтю, в якій розповідалося, що термін розкладання одного підгузка складає майже пів тисячоліття. Я була шокована й не знала, як бути в цій ситуації. Дійшла до висновку, що потрібно переходити на багаторазову альтернативу й купила доньці такі підгузки. А вже через рік я почала шити екоторбинки й поступово вникати у еко життя країни та світу.

Чому Ви вирішили шити екомішечки ?

Чесно кажучи, я не пригадаю конкретної події чи ситуації, яка надихнула мене на цей крок. Колись мені вже ставили подібне питання, тоді я вирішила зайти в Facebook і перевірити, чи є якийсь пост-спогад з того періоду. І я його знайшла. Це була петиція до київської міської ради, яка стосувалася поліетиленових пакетів. Можливо це побудило мене пошити заміну пластиковим пакетам, хоча й шиття ніколи не було моїм хобі. Я спочатку дуже довго розбиралася з машинкою: нитки та тканина рвалися, голки ламалися, та все ж вдалося налагодити з нею контакт. Спочатку я пошила мішечки для себе та близьких, а потім домовилася з магазинами поблизу свого дому про реалізацію багаторазових торбинок.

Чи зустрічаєте ви людей у Львові, які користуються екоторбинками?

Досить часто бачу покупців з тканинними шоперами, але мішечки ще, на жаль, не користуються популярністю. Близько двох місяців тому я вперше побачила дівчину, яка несла овочі в таких мішечках і я так тому раділа, думала: «Невже це сталося!».

Супермаркети починають включатися в еко рух: «Сільпо» на всіх касах розклав альтернативні пакети, однак люди вже як «поліетиленові зомбі» – рука до пакету тягнеться автоматично й без роздумів про те, що існує якийсь інакший варіант. Я писала багатьом супермаркетам з проханням розробити якісь банери (бажано в людський зріст, щоб хтось все-таки помітив їх), які б інформували та мотивували людей до еко змін, адже вони мають на це ресурси і можуть впливати на думку покупців. Але поки що в магазинів нема чіткої позиції: вони і пластик продають, і дякують покупцям з власною торбою за збереження довкілля.

Як ви почали сортувати сміття?

Поступово. Я б не сказала, що ретельно сортую: макулатура, TetraPak, скло, пластик, пізніше додалася органіка. Доречі, я купила сміттєве відро з кришкою і вже місяць не користуюся сміттєвими пакетами, тепер не маю потреби. Я сортую все, що можна здати десь поблизу, аби не перевозити купи цих відходів на інший край міста, бо до Львівської сортувальної станцію дуже далеко добиратися. По нашій області постійно курсує автомобіль компанії «Чисте довкілля» й до них можна звернутися, коли назбираєш багато відсортованого сміття – вони безкоштовно приїжджають і забирають вторсировину, іноді навіть можуть заплатити за неї, в залежності від об’ємів. Я мрію, що колись зберуся з духом і стану відповідальною по сортуванню в своєму будинку. Дуже хочу залучити сусідів до цієї справи. Розумію, що zero waste починається навіть не з сортування, а від відмови від того, що не конче тобі потрібне, але обидві ці ідеї дуже важко нести в маси.

А як ваші близькі та рідні ставляться до сортування? Чи підтримують вони вас?

Чоловік нормально до цього відноситься, лише просить, щоб все моє відсортоване сміття було в одному місці. Донька хоч і маленька, але вже допомагає сортувати макулатуру. Колись вона їла лизак, зняла обгортку й запитала, чи вона переробляється. Я така: «Опа, що робиться» – ледь сльози не течуть – проросло зерно, яке я закладала. Я деколи на ніч читаю їй замість казок книгу «Діти проти пластику», вона певно нею надихається, бо колись ми йшли з садочку й вона почала збирати сміття по дорозі. Пообіцяла, що візьму її на толоку.

З приводу друзів і знайомих, то багатьом я роздавала свої торбинки в надії позитивних змін, але це не працює. Поки свідомість і розуміння не прийде, толку від таких подарунків нема. Треба самому захотіти змінити цей «пакет по замовчуванню», щоб тебе це не напрягало.

Що потрібно зробити в першу чергу в Україні, щоб привернути увагу людей до проблем навколишнього середовища?

Запустити якомога більше соціальної реклами та говорити про це на телебаченні. Було б ефективно, якби до цієї важливої соціальної місії долучилися публічні люді: співаки, актори, блогери, бо не всі адекватно сприймають екоактивістів, які кричать на мітингах із плакатами – куди б краще сприймалася інформація через таких інфлюенсерів. Ну і звісно ж, запуск еко кампанії на законодавчому рівні. Не кожен зможе чи захоче сортувати на ініціативних засадах, людям потрібна підтримка держави й розуміння, що їхній труд у вигляді відсортованого сміття принесе якусь користь, а не буде просто викинутим десь за містом на сміттєзвалищі. Потрібно штурхати та контролювати депутатів, за яких ми голосували, щоб ті в свою чергу віддавали свої голоси за той чи інший еко законопроєкт.

Чи брали Ви участь у еко заходах? 

Минулого року в Міжнародний День відмови від поліетиленових пакетів я безкоштовно роздавала людям свої екомішечки перед входом у супермаркет. Місцевий благодійний фонд відшкодував мені витрати за матеріали, за роботу я звісно ж не брала. Тоді я пошила й роздала більше 100 мішечків. Мені ця акція дуже сподобалась, тому цього року також планую зробити щось подібне, з більшою кількістю торбинок. Можливо таким чином зацікавлю людей та змушу задуматися про проблему надмірного використання поліетилену. Я дуже радію, що інші львів’яни також стараються пробуджувати еко свідомість містян, однак з приходом пандемії пластику стало вдвічі більше, оскільки наразі нічого не можна купити на вагу в свій мішечок – все уже запаковано в пакет. Також дуже хочу почати проводити уроки в школах на екологічну тематику, щоб це був цікавий формат. А за гарне навчання та правильні відповіді заохочувала б дітей своїми торбинками.

Навіть, коли ідея екологічності та сортування підтримає держава, все одно будуть противники такого руху. Як боротися з байдужими до екологічних проблем людьми?

Важко сказати, напевно, лише своїм прикладом. Було б класно, якби церква підхопила цей рух і також проповідувала чистоту планети, адже священники мають більший авторитет серед людей, ніж державні діячі чи відомі люди. Я знаю, що теперішній Папа Франциск навіть написав книгу «Laudato si», яка присвячена проблемам екології, взаєминам людини з природою та розвитку людства в гармонії з навколишнім світом. Отож, якби комплексно підійти до пропаганди екологічності, це б неодмінно дало позитивний результат.

Наше традиційне питання, яке ми ставимо всім респондентам. Що б ви порадили новачкам у сортуванні? З чого варто почати, щоб не перегоріти ідеєю?

По сортуванню я не експерт. Для мене першочерговим є відмова від того, що тобі не потрібне. Але хочу порадити звертати увагу на пакування продукту на етапі покупок, чи можна ту чи іншу упаковку десь поблизу віддати на переробку. Також, щоб не опустити руки та не втратити інтерес, варто знайти однодумців у своєму місті, щоб можна було скооперуватися, ділитися еко досвідом тощо.

Чи є у вас плани щодо розвитку свого проєкту Ecocat?

Дуже сподіваюся в найближчому майбутньому зняти веселий, креативний ролик про заміну одноразового багаторазовим. Я вже попередньо домовилася з місцевою медіа-організацією, тому чекаємо тепла й будемо щось «вірусне» знімати.

Про розширення асортименту поки не думала, хіба зроблю акцент ще на екошопери. Ну і чекаю липня та Plastic free July, щоб більше працювати та мотивувати людей до кращих змін.