“Щомісяця до нас приходить більше 1000 людей”: Ілько Петрик про шлях та майбутнє “Зеленої Коробки”

Між студентським життям, пластуванням та різноманітними хобі Ілько Петрик щоденно знаходить час на заняття за покликом серця – проєкт “Зелена Коробка” – відомий на всю українську екоспільноту. У цьому інтерв’ю ми познайомимося з координатором екоініціативи та поговоримо про щоденне життя Green Box.

Як ти почав сортувати сміття?

Коли Львів готувався до Євро-2012, серед вимог була організація роздільного збору сміття у місті. З того часу ми з родиною також почали сортувати папір, метал, скло і ПЕТ-пляшки; цей список поступово поповнювався іншими видами пластику. У старшій школі нас навчав німець, з яким ми багато говорили про екологію, довкілля та систему сортування в Європі. Я цим зацікавився, потрапив на цікавий тренінг від Української мережі кліматичних змін, згодом – до Ірини Миронової, яка розповідала про проблеми з відходами. Я спробував організувати систему сортування у себе в школі, після чого й познайомився із “Зеленою Коробкою”, яка на той час тільки починала свою діяльність.

З якими труднощами вам довелося стикнутися на етапі формування станції?

Перелік усіх труднощів триватиме довше, ніж саме інтерв’ю 😂. Але загалом, усе по класиці – завжди бракує людей і ресурсу. Ми працюємо самі на себе, відповідно перша трудність є в тому, що соціальне підприємництво у нашій сфері є дуже складною штукою, бо це новий і маленький ринок в Україні. Ми не ставимо собі за мету бути на грантовому утриманні, хоч і завдяки грантовій програмі “Метелик” нам вдалося придбати власний транспорт, а завдяки спільнокошту і краудфандингу почати запуск переробки пінопласту у Львові. На щастя, ми також маємо велику підтримку в реальному житті та соцмережах, яка може допомогти не лише словом, а й волонтерством або коштами. 

Інша трудність – розуміння проблеми людьми. Попри те, що у 2016 році у Львові була сміттєва криза і гори відходів були на кожній вулиці, люди все одно потроху це забувають і бездумно поводяться зі сміттям. Але щороку стає все більше екосвідомих людей. Відповідно, ми з ними і працюємо, аби дати їм можливість сортувати. Важливим також є розуміння того, що сировина – це не про гроші. Шкода, але багато людей цікавиться сортуванням лише через гучні заголовки “ОСББ заробляє на відходах”, “Відходи = бізнес” тощо. Звісно, відходи можуть бути бізнесом, якщо у вас завод чи величезна сортувальня і ви працюєте виключно на комерційних засадах. Якщо ж це про користь для людей, в такому випадку буде складно заробити на цьому великі суми.

Тобто ви наразі працюєте на волонтерських засадах?

У компанії працюють волонтери і постійні робітники (водії, вантажники, консультанти) – вони отримують невелику плату, оскільки щодня задіяні в роботу. Здебільшого усі виручені кошти з роботи ми інвестуємо в розвиток нашої діяльності та просвітництва: утримання станцій, покупка товарів, проведення лекцій, участь у фестивалях. Тому на даному етапі ніхто не отримує прибутку, як співвласник чи засновник. Наразі наша організація поступово виходить на рівень самоокупності, але ми прагнемо до покращення якості нашої роботи, розширення, тому доведеться знову перейти цю фінансову межу й шукати, де ж знайти ресурс на всі ідеї та покриття збитків.

Чи допомагає вам міська рада?

Міська рада підтримує нас, але не надає сталої ресурсної допомоги. Ми виграли міський бюджет для відкриття нової станції поблизу Сихова (великий район у Львові), але через якісь внутрішні юридичні проблеми міської ради нам не надавали приміщення, яке відповідає вимогам, протягом півтора року. Наразі у нас вже йдуть переговори з міською радою про наступний етап створення сортувальні: ремонт, закупівлю обладнання та інші речі.

Як ви просували ваш проєкт, щоб люди дізнавалися про нього?

На початках насправді особливої реклами і не треба було, тому що проблема у Львові була дуже гостра, бо це був час, коли сміттєва криза ще тривала. Наша поява була доречною, і люди самі почали до нас звертатися. Вони приходять самі і до цих пір . Ми не займаємося активною рекламою, лише працюємо зі ЗМІ. У нашому випадку круто спрацьовує “сарафанне радіо”, оскільки екосвідомих людей у Львові досить багато. Загалом у нас є велика спільнота не лише у Львові, а й у інших містах, бо ми консультували чимало організацій й запускали подібні проєкти з міськими радами інших міст країни: надавали контейнери, проводили лекції. Також ми маємо мережу партнерів у рамках Мережі українських сортувальних ініціатив, серед яких Київ, Харків, Черкаси, Одеса, Херсон, Рівне, Коломия, Франківськ, Львів та багато інших міст.

Які матеріали у вас можна відсортувати?

Ми приймаємо максимальний асортимент того, що переробляється. Тобто ідея станції полягає в тому, що людина може взяти всі відходи, які накопичилися вдома й підлягають переробці, та принести їх до нас. Це різні види пластику, макулатура, скло, метал, TetraPak, паперові горнятка, пакети, а також специфічні речі: пінопласт, батарейки, книжки, стара техніка, елементи декору – словом, те, що може ще комусь знадобитися. Тому у нас утворилася спільнота реюзу як на станціях, так і в фейсбуці.

Що ви робите з технікою, яку ніхто не забрав?

У нас є партнери, які приймають техніку на переробку. Частину техніки ми ремонтуємо і потім використовуємо для різних потреб: комп’ютер можемо передати в школу, яка цього потребує; телефон можемо залишити для нашої роботи. Також ми передавали техніку та запчастини студентам Політехніки. На жаль, усім таким відходам ми все ж не можемо дати друге життя, тому частина електроніки на якомусь етапі все-таки потрапляє на звалище, але це безперечно краще, ніж викинути виріб відразу.

Чи приймаєте ви відходи на високотемпературне спалювання?

На жаль, у Львові немає надійного переробника. Але наразі ми й не готові активно займатися таким видом утилізації, оскільки не вважаємо спалювання гарною альтернативою. Якщо у людей є вільний доступ до спалювання відходів, то виникає хибне уявлення про те, що можна купувати все те, що купали й раніше. Ідея zero waste сходить нанівець. Люди витрачають так багато зусиль і ресурсу на підготовку відходів до спалювання (миють та сушать упаковку, відправляють поштою чи відвозять на таксі, платять за утилізацію), що легше просто зменшити появу такого сміття. Все одно після спалювання лишається до третини об’єму відходів у вигляді золи і токсичних викидів, які або осідають у фільтрах, або потрапляють в атмосферу. Більше того, спалювання – це виділення CO₂, вуглекислого газу, якого ми намагаємося уникати. Тому найкращим варіантом залишається переробка, відмова від зайвого й повторне використання.

Якими критеріями ви керуєтесь, обираючи партнерів з переробки сміття?

Насамперед нам важлива репутація компанії, чи справді вони займаються переробкою. Це, доречі, одна з причин, чому ми утримуємось від спалювання: деякі компанії недобросовісно збирають сміття і просто викидають його на звалища. Якщо ми не знаємо, яка точна подальша доля сировини, яку ми віддаємо, то ми не будемо співпрацювати з переробником. Ми за точність і прозорість. У нас є сталі партнери, з якими ми співпрацюємо вже багато років. Вони добре знані у Львові й у своїй галузі.

Чи плануєте ви розширювати свою діяльність в інших містах?

Фактично ми розширюємось через партнерські мережі та проєкти, які запускалися за нашим зразком. Наші контейнери є чи не в кожному куточку країні. Поки що у нас немає цілі розробляти франшизу чи щось на кшталт цього, оскільки це нелегка справа. Наразі ми швидше готові ділитися досвідом. Однак, не виключаємо можливість, що через деякий час Зелена Коробка з’явиться і в інших містах України.

Якщо полічити постійних відвідувачів ваших станцій і всіх партнерів, яка цифра вийде?

Ми не ведемо комбінованої статистики, але це точно десятки тисяч людей. Тільки у Львові щороку нас відвідує більше 10 000 осіб. Цього року, коли ми запартнерились із Сільпо Recycling, щомісяця до нас приходило більше 1000 людей. І треба розуміти, що за цією однією людиною, яка принесла сміття, стоїть родина, друзі або навіть ОСББ, що примножує кількість наших відвідувачів. Ми знаємо, що у Львові насправді набагато більше людей, які би хотіли сортувати, але з певних причин у них немає можливості. Також ми щомісяця навчаємо сортуванню, проводимо лекції, на які приходить кілька сотень слухачів. Ну й до того ж є тисячі людей, які читають нас у соцмережах і бачать по телевізору. Тому цифри дійсно вражаючі.

Класичне питання: що ви порадите людині, які тільки починає сортувати?

Спершу треба зрозуміти, який крок в екологічність для тебе буде найбільш вагомим: чи пересісти з машини на велосипед, чи то компостувати органіку, чи сортувати пластик, контролювати витрату води чи електрики. І безперечно, варто починати з чогось одного, а згодом все запрацює в комплексі. Говорячи про сортування, то я би почав із пошуків станцій та пунктів прийому у своєму місті. Потім сформував би список сировини, яку приймають, повісив би, наприклад, на кухні і почав збирати спочатку один пункт зі списку.

Клас! Справді круті поради. Маю надію, що людина, якій вони зараз потрібні, прочитає цю статтю і прийде до сортування поступово й, так би мовити, без стресу. Дякуємо тоді за цікаві історії та приємну розмову. Наша команда щиро бажає вам успіхів та процвітання. Нехай щастить!